Засенко Петро Петрович
- 26 грудня 2013
- Відгуків: 0
- Переглядів: 1313
-
Засенко Петро Петрович народився 22 травня (у паспорті запис 5 червня) 1936 року в селі Любарці Бориспільського району на Київщині. Закінчив місцеву десятирічку, філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1959 р.).Працював редактором та завідувачем редакції поезії та першої книжки у видавництві «Молодь» (1961–1970 рр.), старшим редактором у видавництвах «Музична Україна» та «Веселка», референтом в апараті Спілки письменників України. Обіймав посаду завідувача редакції поезії в журналі «Київ» (1982–2011 рр.). Обирався секретарем Національної спілки письменників України, членом Ради і Президії НСПУ, а також головою Всеукраїнської приймальної комісії Спілки (2001–2011 рр.).
Петро Засенко — член Національної спілки письменників України з 1966 року, Заслужений працівник культури України (2006 р.), лауреат літературних премій імені П. Тичини, А. Малишка, П. Чубинського, В. Булаєнка, Всеукраїнського фонду Тараса Шевченка. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (1986), медаллю Святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Ім’я Петра Засенка як учасника руху шістдесятництва занесене в енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990». На знак визнання видатного внеску в прогрес XX сторіччя отримав Почесний диплом, який засвідчує, що Петро Засенко є серед осіб, чия біографія включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського Біографічного Інституту.
Петро Засенко є автором поетичних збірок «Зірниця» (1962), «На ярмарку вітрів» (1965), «Князівство трав» (1969). Останню компартійна влада піддала арешту і знищила весь надрукований тираж, поета звинуватила в націоналізмі й звільнила з роботи. Його ім’я було занесене до «чорних списків» із забороною виступів і можливістю друкуватися.
Згодом вийшло вибране «Косовиця» (1986). Публіцистичний нарис «Троянди Паміру» побачив світ 1966 року. У незалежній Україні збірка поезій «Князівство трав» перевидана у повному форматі (2006).
Його твори перекладені болгарською, російською, білоруською, польською, казахською, грузинською, литовською, латвійською, арабською, румунською, молдавською, монгольською та іншими мовами.
У перекладах Петра Засенка українською мовою вийшли збірки віршів Я. Коласа «Савось-бешкетник» (з білоруської), Г. Вієру «Лічилочки» та «Мамина пісня» (з молдавської), М. Агзама «Кишеня горіхів» (з узбецької), Г. Акопяна «Пісні відваги й любові» (з вірменської, спільно з В. Кочевським), книги Р. Гамзатова «Родинне вогнище», «Земле моя», «Пісні гір» (з аварської, разом із Д. Павличком), З. Гамсахурдії «Твою молитву прийме Бог» (з грузинської, у співавторстві з П. Осадчуком), Ж. Жабаєва «Дорога в степу» (з казахської).
Петро Засенко є автором багатьох літературознавчих статей, есе, передмов до книг сучасників. Він як фаховий редактор доклав своїх зусиль у підготовці понад сотні книг молодих і старших поетів. Справжнім творчим подвигом можна вважати упорядкування об’ємної (понад 800 сторінок) книги вибраного Григора Тютюнника «Холодна м’ята» (2009) із серії «Українська класика». Характерною ознакою видання є те, що тексти вперше публікуються в первісному вигляді. Петро Засенко провів скрупульозні текстологічні дослідження рукописів Григора Тютюнника: з них було знято втручання радянської цензури.
Творча біографія Петра Засенка позначена численними виступами на літературних форумах як за рубежем, так і на території колишнього Радянського Союзу. Брав участь у щорічному міжнародному Шевченківському святі «В сім’ї вольній, новій…» в усіх областях України. Часто проводить творчі зустрічі в студентських, учнівських аудиторіях, в тому числі і в школах рідної Бориспільщини. Виступав на відкритті пам’ятника Павлу Чубинському в м. Борисполі та брав участь у культурно-мистецьких заходах з нагоди відзначення пам’ятних дат, присвячених Т. Шевченку, П. Чубинському, О. Берднику, краєзнавчих конференціях, педагогічних семінарах.
Творчість Петра Засенка розглядається в школах України в оглядових темах, розділі «Поети-шістдесятники», вивчається в навчальних закладах Бориспільщини в курсі української літератури («Розділ «Література рідного краю») відповідно до програми «Літературна Бориспільщина» (2009).
Синівською любов’ю до рідного краю, матері, відданістю роду, споконвічним народним традиціям, болем за Україну проникнута вся творчість поета. Особливого розголосу набув спогад-есе «Ішла мати двадцятим століттям», опублікований у журналі «Київ» (1996, №5–6), хрестоматії «Альта. Літературна Бориспільщина» (2007) та краєзнавчому альманасі «Бориспільський край» (2013), у якому образ матері художника слова, її страдницьке життя, історія рідного села Любарці виростають до узагальненого образу України на тлі цілої епохи: колективізації, голодоморів, війни, репресій.
Значну увагу приділяє Петро Засенко краєзнавству. Це, зокрема, спогади про земляків, побратимів по перу Василя Швеця, Олеся Бердника, Миколу Карпенка, Олексу Засенка, Миколу Шостака, дослідження «Над посивілою Альтою (до історії Любарецької школи)».