(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Чередниченко Дмитро Семенович

  • 21 лютого 2014
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 1482
  • Автор: admin
  • 0
Чередниченко Дмитро Семенович народився 30 листопада 1935 року в селі Межиріч Канівського району Київської (тепер Черкаської) області. Після Межиріцької середньої школи (1953), закінчив Київський педагогічний інститут ім. М. Горького (1957). Після цього працював учителем на Канівщині й Васильківщині (1957–1963), на журналістській та видавничій роботі (1963–1982). З 1991 по 2002 роки — головний редактор українознавчої газети для шкільництва «Жива вода».

Учасник діалектологічної експедиції в село Салтикова Дівиця Куликівського району Чернігівської області (1955) та першої української антропологічної експедиції по Україні, Молдові, Білорусії, Росії (1956), Міжнародних конференцій з проблем національної символіки, літератури, мистецтва у Києві, Празі, Вільнюсі, Кіровограді.    
Кілька років разом із Д. Павличком був заступником голови Комісії художнього перекладу НСПУ Дмитра Білоуса. З 1987 по 2001 рр. очолював Творче об’єднання перекладачів, створивши при ньому Майстерню художнього перекладу, яка також діяла усі ці роки. У вісімдесятих–дев’яностих виконує обов’язки члена Шкільної комісії, що діяла при НСПУ (голова Д. Павличко). Зініціював і створив Товариство литовської культури імені Майроніса (1990). З 2004 по 2013 рр. очолював Журі літературної премії за кращий художній переклад імені Максима Рильського. З лютого 1992 р. веде літературне об’єднання «Радосинь», яке підготувало й виплекало 75 членів НСПУ. Упорядкував антологію цього об’єднання під назвою «Радосинь» (2004), альманах творів для дітей «Сонячна Мальвія» (2005, 2007). А ще відредагував безліч книжок радосинців, написав десятки передмов до них.
Член Національної спілки письменників України (1979). Живе і працює в Києві.    
Автор поетичних збірок «Отава» (1966), «Межиріч» (1974), «Золоті струни» (1981), «Сад» (1983), «Рось», (1985), «Доброю любов’ю» (1986), «Неопалима колиска» (1987, трилогія), «Брама» (1991), «Родень» (1995), «Наші стежки додому» (2000), «Батиха» (2002), «Навистка» (2004), «П’ятерик» (2005), «Ластівки над Россю і над Німаном» (2010); книжок для дітей «Щедринець» (1968), «Чебрики» (1970), «Білий Чаїч» (1973), «Мандри Жолудя» (1973), «У країні майстрів» (1974), «Ковзанка» (1978), «Ми будуємо дім» (1980), «Жар-півень» (1985), «Священна діброва» (1995), «Гарна моя казочка?» (1998), «Вишневий острів. Три повісті для дітей» (2001), повісті «Камінь-дерево» (2003), збірки казок, притч та оповідок «Летюча ящірка» (2003), поетичних «Ми ходили в зоосад» (2004), «Горобець-хвастунець» (2005), «Котячий календар» (2006), повісті-казки «Хлопчик Горіхове Зерня та Лісовичка» (2007), книги віршів, казок, притч та оповідань у серії «Хрестоматія школяра» — «Мандри Жолудя» (2007), книги казок, притч, оповідок і повістей «Коник коникові — брат» (2012), повісті «Чого Волошка запишалася?» (2012).
Друкувався у Литві, Білорусі, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Азербайджані, Монголії, США, Канаді. Твори перекладені литовською, латиською, білоруською, російською, азербайджанською, болгарською, польською, монгольською мовами.    
Перекладає з литовської, латиської, чеської, білоруської, польської та монгольської мов. Крім безлічі перекладів у періодиці, збірниках, антологіях, хрестоматіях, окремими виданнями побачили світ книги: із чеської — повісті А. Сантарової «Од вівторка до суботи» (1996); зі словацької — народні казки в антології «Співуча липка» (1981), окреме видання «Словацькі народні казки» (1982, 1990), казка «Брати Місяці» (1981); з литовської — поезії М. Вайнілайтіса «Мій янтарик» (1980), Ю. Марцінкявічюса «Поезії» (1981), А. Малдоніса «Бурштин і троянди» (1984), М. Мартінайтіса «У світлі серця» (1985), багатьох авторів у антології литовської поезії (1985), яку впорядкував разом із М. Карчяускасом, Ю. Някрошюса «Чотири слова» (1990), поеми К. Донелайтіса «Літа» (1989), романів В. Бубніса «Час долі» (1986) та В. Міколайтіса-Путінаса «Повстанці» (2002), п’єс А. Пуйшіте «Чорна королівна» (1993), С. Шалтяніса та Л. Яцинявічюса «Полювання на вогонь» (1988), Ю. Грушаса «Геркус Мантас» (2002), триптиха новел Ю. Апутіса «Зелена звивина часу» (2004), книги литовських народних казок «Чарівний перстень» (2006), тетралогії В. Рачицкаса для дітей «Пригоди капчика» (2007), повістей В. Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса» і «Мишка Зіта», Й. Авіжюса «Пригоди та походеньки Барда», книги Я. Чюрльоніте «Спогади про Чюрльоніса», збірки М. Мартінайтіса «Кукутісові балади»; з латиської — поезії А. Чака «Поезії» (1988); з російської — М. Гончарова «Кораблики» (1979), В. Берестова «Де чаєчка живе?» (1983), «Веселе літо» (2008); з білоруської — О. Рязанова «Жало стріли».
Важлива сторінка у творчості Д. Чередниченка — упорядкування посібників, підручників, хрестоматій, антологій. Разом із дружиною Галиною Кирпою (поетеса, прозаїк, перекладач; народилася на хуторі Тарасівка Бориспільського району — тож і для Дмитра Чередниченка Бориспільщина стала рідною) під псевдонімом Оксана Верес у 1992 р. видали шкільні читанки «Ластівка» (2 кл.), «Біла хата» (3 кл.), «Писанка» (4 кл.), а в 1993 р. — «Зелена неділя» (для позакласного читання). Це були перші національні підручники для початкової школи, які відіграли надзвичайну роль у відродженні духовного потенціалу, стали своєрідним дороговказом у розвитку педагогічної методики творення принципово нових посібників і підручників. Крім цього, разом було впорядковано і видано тритомну читанку-хрестоматію для довкілля «Український садочок» (1997–1998), хрестоматію світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» (2007) у 3-х книгах, антологію поезії української діаспори «Листок із вирію» (2001, 2002, 2011) у 3-х книгах. Ними було розроблено концепцію «Історія в початковій школі», здійснено теоретико-методичну розробку та обґрунтування моделі Малої академії народних мистецтв (сучасна Мала академія наук) і впровадження її в життя шкіл України. Впорядкували та підготували до друку твори для дітей П. Чубинського, В. Сухомлинського, Л. Полтави та ін.
А виплекані Дмитром Чередниченком українські букварі «Материнка» (1992) та «Соколик» (2014) — видатне явище в українській педагогіці.
Активно виступає в галузі критики, літературознавства, педагогіки. Він автор досліджень про П. Чубинського, Т. Шевченка, С. Русову, С. Васильченка, В. Сухомлинського, К. Стеценка, Л. Полтаву, М. Кипу, Г. Черінь, В. Стеблика, О. Кобця, М. Лукаша, рід Симиренків, національну символіку, проблеми освіти (підручники, історія педагогіки,
МАНМ тощо); розвідок про українських та литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини. У серії «Золота бібліотека» уклав збірку творів С. Васильченка.
Д. С. Чередниченко — унікальний фотохудожник. У його архіві тисячі фотографій. На більшості світлин — зупинені миті літератури, культури, мистецтва за десятки років. Особливою гордістю є галерея фотопортретів. Серед них значне місце займають письменники нашого краю («літературна Бориспільщина»). Це , зокрема, О. Бердник, О. Засенко, Г. Тименко, Г. Тютюнник, П. Засенко, Г. Кирпа, М. Карпенко, І. Чумак… Знаний Дмитро Чередниченко і як художник. Частина його книг оформлена власними малюнками.
Великі заслуги Д. С. Чередниченка як громадського діяча і науковця у співпраці з громадою Бориспільського краю. Модель Малої академії народних мистецтв, зініційованої і розробленої Д. Чередниченком (за безпосередньої підтримки і участі Галини Кирпи та директора школи Валентини Стрілько), вдалося відтворити уперше в Україні в Гнідинській 8-річній школі. У вересні 1987 року її було відкрито. До співпраці з Академією тоді на громадських засадах відгукнулися відомі письменники, художники, мистецтвознавці. У 1989 році до 150-річного ювілею їй було присвоєно ім’я Павла Чубинського.
З цього все і почалось. Двадцять п’ять років життя віддав Дмитро Семенович дослідженню життєвого і творчого спадку нашого видатного земляка Павла Чубинського. У 1988 р. на засіданні секретаріату правління Спілки письменників України його затверджують головою республіканської ювілейної комісії з відзначення 150 річниці від дня народження П. П. Чубинського. Будучи головою комісії, досконало вивчає життєвий і творчий шлях П. Чубинського, залучає до співпраці міськрайонну ювілейну комісію, яку очолила Т. Г. Онищенко, директора історичного музею В. Йову, редактора «Трудової слави» В. Лисицю, кореспондента цієї газети А. Зиля, художника М. Петлицького, голову міськрайонного відділення Товариства охорони пам’яток З. Вихрову та багатьох інших. Розпитавши старожилів, гуртом визначили місце поховання П. Чубинського. Реконструювали надгробок. Спершу було поставлено дубовий хрест із надгробною плитою, потім — гранітний. 28 січня 1989 р. у Борисполі відбувся великий літературно-мистецький вечір, на якому виступив і Д. Чередниченко. Серед перших публікацій у «Трудовій славі» була його стаття «Примножувати і берегти».
У республіканській періодиці опублікував понад 40 статей про Павла Чубинського. Видавництво «Альтернативи» у серії «Особистість і доба» видало книгу «Павло Чубинський» (2005), яка номінувалася наступного року на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка. Упорядкував (також підготував тексти та статті) книгу П. Чубинського «Сопілка» (2001). Автор сценарію (у співавторстві з Сергієм Цушком) документального фільму «Рід» (1992) кіностудій «Укртелефільм» і «Укркінохроніка». Брав активну участь у наукових конференціях, присвячених П. Чубинському, які започаткував Бориспільський ліцей «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського, 26 січня 2001 р. (пізніше – спільно з Інститутом філології КНУ імені Тараса Шевченка), 28 січня 2003р., 28 лютого 2006 р. та 12 лютого 2009 р. Доповіді публікувалися у наукових збірниках «Літературознавчі студії» та «Література. Фольклор. Проблеми поетики».
14 листопада 2012 р. у відділі «Сучасний Бориспіль» Бориспільського державного історичного музею відбулася творча зустріч Г. Кирпи і Д. Чередниченка, тут же готується презентація щойно виданого букваря «Соколик». У березні 2013 р. у Бориспільській дитячій бібліотеці подружжя представляло свою творчість на святкуванні Всеукраїнського тижня дитячого читання. Твори публікувалися у краєзнавчому альманасі «Бориспільський край».
Д. С. Чередниченко — лауреат премій імені Павла Чубинського (1992), Максима Рильського (1994), Івана Огієнка (1996), Лесі Українки (2010), Литовсько-Українського культурного Фонду імені Тараса Шевченка (1999, 2006), Всеукраїнського культурно-наукового Фонду Тараса Шевченка (2006). Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Литовської РСР, знаком «Відмінник народної освіти України» (1988), медаллю Всеукраїнського педагогічного товариства імені Г. Ващенка (2006). Кавалер орденів Великого князя Литовського Гедимінаса ІІІ ступеня (1996) та «Лицарський хрест» за заслуги перед Литвою (2003). А в 1987 р. його було визнано найкращим перекладачем з литовської.
Працює над повістю «Рання дорога до Тараса» (за спогадами про дитячі мандрівки на Тарасову гору — бо родом із Канівщини). Готує до друку фотокнигу про письменників.

Література: Диба А. «Раннє сонце у моїй дорозі…» / Алла Диба // Літературна Україна. — 2009. — 10 грудня; Литвин М. Жива вода Дмитра Чередниченка. До 60-річчя від дня народження / Микола Литвин // Літературна Україна. — 1995. — 7 грудня; Литвин М. Жива вода Дмитра Чередниченка. На здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка / Микола Литвин // Літературна Україна. — 2006. — 9 лютого; Трохим Н. Дві райдуги (до 70-річчя Д. С. Чередниченка) / Наталя Трохим // Радосинь. — 2005. — №9. — С. 15–18; Цушко С. Вагомий ужинок Дмитра Чередниченка / Сергій Цушко // Літературна Україна. — 2010. — 16 грудня; Чередниченко Д. Смак чистої води (Роздуми після Республіканської установчої конференції МАНМ) / Дмитро Чередниченко // Українська мова і література в школі. — 1990. — №3. — С. 24–25; Чередниченко Д. Павло Чубинський / Дмитро Чередниченко. — К.: ВД «Альтернативи», 2005. — С. 334–356.
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.