Московське «Пламя» для бориспільської «вати»?
- 11 січня 2017
- Відгуків: 0
- Переглядів: 376
-
Реалії гібридної війни. Як важко, часом, їх збагнути? Як нині реаґувати на них? Начебто і є передова на сході України, де точаться запеклі бої з ворогом, ніби й країну-агресора визначено. Проте реалії гібридної війни, вочевидь, саме і полягають у тому, що така війна може охопити бойовими діями всю нашу країну, проникнути у будь-який її куточок, аби влаштувати якийсь теракт, чи «розхитувати» її економічно, духовно, морально…Саме до останніх методів гібридної війни можна віднести і нещодавній концерт (03.01.2017) у міському, колишньому радгоспному, Будинку культури вокально-інструментального ансамблю «Пламя» з… Москви.
Ні. У місті оголошень про виступ «динозаврів» совдепівської попси ніде помічено не було. Автору цієї замітки про такий захід для ностальгуючих за «СССР» вдалося дізнатися випадково — з афіші, приклеєної до скляних дверей «радгоспного» БК. Правда, дивно? Ні — просто також гібридно.
«Мір нє прост», «Нє павтаряєтся такоє нікаґда», «Увєзу тєбя я в тундру»… — загукували з тієї афіші назви пісень, вочевидь, для якоїсь мети витягнутих із «совкової» шафи, просякнутої нафталіном. От би й забрали з собою в тундру тих, хто прийшов на цей концерт, і тих хто його організував, — подумалось, — то й не було б підґрунтя для поширення цієї клятої гібридної війни! Але ж не забрали! Хоч зала й була заповнена приблизно аж на ¾!
Натомість «бродячі артисти» поїхали з певним «кушом»… Не думається, що отриманим лише з вартості квитка, вказаній на афіші, всього «від 70 грн.» — тут може проглядатися ще й чиєсь спонсорство.
Варто зазначити, що ВІА з країни-агресора гастролює у нашому місті вже не вперше: перший концерт тут відбувся на початку грудня минулого року. Імовірно, він зумисне не їздить по великих містах, щоб не нариватися на скандали з боку патріотів України. З інтернет-сайту ВІА «Пламя» можна дізнатися, що по світу їздить кілька московських складів цього ансамблю. Котрий із них був у Борисполі — автор цим не переймався. Натомість переймається іншим.
Тож запитання, навіщо все це робиться під час війни, стосується не стільки директорки міського БК, уродженки Приморського краю Російської Федерації, випускниці Блаґовєщенскоґо ґосударствєнноґо пєдаґоґічєскоґо унівєрсітєта чи начальниці управління культури, молоді та спорту Бориспільської міської ради, скільки «колишньореґіонального» керівництва міста в особі випускника курсів КҐБ та його однієї із заступниць, куратора чи, як її вже в народі називають, «прокуратора» місцевої культури.
А втім, кого і про що запитувати? Що неясно? От тільки прикро, що нещодавно відремонтований на окраїні міста Будинок культури авторові цієї замітки дедалі більше нагадує «тихе болото», в якому починають заводитися неукраїнські «чорти»…
Мстислав КУТАЛО